- шепелявий
- [шеипеил’а/вией]
м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
шепелявий
Смотреть что такое "шепелявий" в других словарях:
шепелявий — а, е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину). || у знач. ім. шепеля/вий, вого, ч.; шепеля/ва, вої, ж. Той (та), хто має таку ваду мови. || Неправильний, викривлений щодо вимови цих звуків (про мовлення, вимову і т.… … Український тлумачний словник
шепелявий — прикметник … Орфографічний словник української мови
шепелявий — той, що не може виговорити звук «с» … Лемківський Словничок
фофлавий — а, е, зах. Шепелявий, із нечіткою вимовою … Український тлумачний словник
шегерявий — а, е, діал. Шепелявий, недорікуватий … Український тлумачний словник
шепелявість — вості, ж. Властивість за знач. шепелявий … Український тлумачний словник
шепеляво — Присл. до шепелявий … Український тлумачний словник
хоркотавий — ва, ве, Вр. Шепелявий … Словник лемківскої говірки
швельбавий — ва, ве, Вр. Шепелявий; мова беззубної людини. Што не має регетьности у мові … Словник лемківскої говірки
